Сторінка:Руска історична біблїотека. Том XVIII. Історичні моноґрафії Миколи Костомарова. Том XI. Мазепа. Часть II.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Глава XIII.

Після кари над Кочубеєм та Искрою, гетьман одержав власноручний наказ царський, щоб відрядити усю кінницю козацьку, і як мога самому з нею йти. Мазепа відповідав, що він своє війско радий сам вести на війну, але єму перешкожають болести, та опріч того не можна й Україну кинути, бо ворог зараз скористуєть ся, і, підсилаючи до несталого і малодушного народу, збунтує єго. Оттак гетьман, пильне ховаючи свій таємний замір зрадити цареви, накидав підозріннє про зраду на весь нарід український. 19. липня гетьман писав до канцлєра, що має замір отаборити ся в осередку лївобережної України недалеко від Нїжина. Між тим Карл вийшов з Радосович 6. червня, а 15. числа того-ж місяця перейшов Березину; 3. липня біля Головчина[1] була нещаслива для Москалїв сїча, а 16. липня Карл став у Могилеві, звідкіля тільки що вийшло московске війско. У Могилеві король шведський стояв до 8. серпня. У сей час до него знов приходив потайний аґент Мазепи, розстрижений архиєрей болгарський. Через него гетьман наказував шведському королеви поспішати на Вкраїну, а то як Шведи загонять ся, то козаки почнуть приставати до війска царського. Квартирмайстер Ґіллєнкрок радив королеви не йняти віри Мазепі, на Україну не йти, а простувати до Витебска, щоб бути близче до Лїфляндиї, звідкіля король чекав запомоги від корпусу Генерала Лєвенгавпта. Тої-ж думки був ґраф Піпер і переконував короля, не підступити до Укра-

  1. Тепер місточко могилївського повіту на річцї Бабичі.