не одновів нічо́го. Я повторюю запитання: Чи не бачили мого ножа, що я поклав на катедру? 29 учнів (57 % усієї класи) запевняють, що вони бачили ніж, але я добре знаю, що з їх місць це було цілком неможливо. 7 учнів висловлюється, що вони бачили, як я різав ним папір, загострював ним олівець і одрізав шматок резини для одного досліду. Після рекреації я кажу, що мій ніж зник. В класі настає тиша. Один хлопець встає й каже, що Г. (що його недавно обвинувачували в крадіжці) залишався в класі під час рекреації та що дехто бачив його коло катедри. 8 инших учнів додають до цього ріжні деталі. А справді було так: я не виймав ножа з кишені, Г. один з перших вийшов з класу й ввесь час рекреації був на дворі». Так складаються легенди під впливом тої чи иншої суггестії. Експерименти Біне виявляють, що більш за всіх суггестії підягають малі діти, молодчі учні в школі. Ця підлеглість ріжна відповідно до дитини та її фізично-нервового стану; дівчата легше підпадають під це, ніж хлопці. З спостережень Рума велика суггестивність у старших дітей виявляє слабість їх інтелекта, слабу волю. Взагалі суггестія є значний фактор в соціяльному вихованню, але ще треба численними спостереженнями й дослідами вияснити, якими психологічними законами вона керується, оскільки можна її використувати для виховання, оскільки вплив її звязаний з розвитком памяти, волі, з певністю зовнішніх зміст, чи може суггестія бути в одної особи частковою, як вона виявляється у ватажків ріжних гуртків, оскільки класна дисципліна і слухняність впливають на її зміцнення, і саме головне: як виховання має ставитися між цими
