лись політичній боротьбі й сміло стали поруч з тогочасними південними революціонерами. Їх імена свято бережемо в памяті — це Маруся Ковалевська й Людмила Волькенштайн; вони віддали своє життя цій ідеї — одна закінчила його на каторзі, друга у далекому Сибіру. І не одна українка так само сміло пішла їх слідами в політичну боротьбу за волю свого народу, як напр. Ольга Басараб, що згинула вже майже на наших очах, в наші часи.
Та не один лише шлях веде нарід до визволення і не одною політичною боротьбою осягається воно. Є ще шлях освіти — нарід конає в неволі, поки він темний. І за освіту вхопились наші жінки. Розпочався новий рух до науки, домагання вступу до високих шкіл для жінок, а насамперед допущення до такої гуманістичної науки, як медицина. А коли московський державний уряд не задовольнив цих вимог, жінки тікали до Ціріху в Швайцарії і там вчились та приглядались до вільного життя швайцарського люду.
Вертались наші дівчата з Швайцарії з поширеним світоглядом і орґанізовано вимагали дома в Києві таких високих шкіл або тимчасових курсів, які дали б жінкам можливість не лише вчитися, але й заняти вчительські посади, щоб потроху завоювати собі економічну незалежність.
І з якою радістю вітали ми наших перших учительок в ґімназіях — Єгунову (в Одесі) та цілу низку достойних ґімназіяльних учительок у Києві!
Але за освітою не губили наші дівчата (в 70—80 роках) і головної мети — вияснення національно-політичних завдань на користь усе тої самої мети: визволення народу. В Києві орґанізується гурток дівчат, під головуванням визначної курсистки Доброграєвої, який працює над своєю політичною самоосвітою. Дівчата мають свою бібліотеку, зносяться з Драгомановим, ширять його закордонні твори, декого із своїх членів посилають на село на народню працю.
І ось в 90 роках появляється між нами перша справді вчена жінка Олександра Єфименкова, що пише власні ориґінальні праці з історії; вона вносить в ці досліди нову течію: історія є життя народу, а не лише факти урядової чинности.
Вона перша осягає посаду професора спочатку на Бетужевських курсах в Петербурзі, а потім при Харківському університеті.