Тяжкі часи нашої революції вона перебула в своєї дочки в Гадячі, а в 1924 р. вся родина переїхала до Києва, де Олена Петрівна працювала в своїй улюбленій сфері етноґрафії в Академії Наук і подала кілька цінних дослідів “про лєґенди й пісні та ще “малювання на стінах”.
Чимало залишилося її літературних праць — переклади з російської мови (з Островського), власні пєси для дитятячого театру і оповідання. Вона майже перша почала в них виводити не лише народне селянське життя, а й панське, побут інтеліґентів, української молоді і в них проводила свої улюблені думки. Але вони мало художні і мають цінність історичну та за ці самі її думки. Вся сила, усе велике значіння Олени Пчілки — це її громадська постать на тлі українських настроїв, українських ситуацій 70 років минулого століття і перших 20 літ 20-го століття. Вона довго зостанеться нам дорогою не лише за свої безкомпромісові переконання, а ще й за те, що вона виховала Україні такого великого мужнього поета з таким широким світоглядом, як Леся Українка.