Перейти до вмісту

Сторінка:Русова С. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-силюети (1945).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Дніпрова Чайка.
(Людмила Березина-Василевська — 1861—1927.)

Коли згадаю цю нашу талановиту поетку, встає переді мною наша перша зустріч.

Тихого літнього вечора (в кінці 80-их років) підходив наш парохід до Херсонської пристані. Я їхала з двома моїми дітьми з одного заслання в друге, з Верхнєдніпровська до Алешок, у Таврії — у великих містах України заборонено було мені жити. Чоловік мій працював у Херсоні, як земський статистик, то й мені з дітьми дозволено поселитися під доглядом поліції в маленькому містечку Алешках, поблизу Херсону. Ми їхали пароплавом цілий день з Никополя й захоплювалися красою долішнього Дніпра, його шириною, бистрою течією і безмежним степом, що розлягався по його боках. Минули Каховку, Берислав і от уже Херсон, кінець нашої мандрівки. На пристані повно людей, і діти вже шукають між ними постать батька. А там і не сам тато, а увесь його статистичний відділ, як пізнаю по обличчах знайомих статистиків. От перекидають уже східці, нас окружають товариші мого чоловіка, мене знайомлять з панею Василевською, — вона дивиться на мене своїми гарними, трохи прижмуреними, короткозорими очима, і ми зараз же в цю першу хвилину почуваємо певну близкість, яка стала підставою нашої дружби. Життя нас часто потім розділювало, розлучало на довгі роки, але не сміло рвати наших взаїмних дружніх відносин, які зараз же навязувались із першого слова розмови.

І.

Людмила Олексіївна Василевська, більш відома під своїм літературним найменням Дніпрової Чайки, народилася в селі Збуріївці в самому гирлі Дніпра, 1861 року. Вона була дочкою збуріївського священика о. Березини. В родині було, здається, четверо дітей: дві дівчині, Людмила й Маруся і два хлопці. Батько був суворої вдачі, й діти чимало натерпілися від його грубих норовів. Але цю важку сторін-