думка підносить настрій і з дискусії вияснюються ріжні моральні погляди, і в кінці кінців встають певні висновки і на очах учителя виробляється те, що є в читанні найдорожчого: одкриваються нові перечування художньої моральної краси, складається до неї певне відношення, і діти збагачуються новими придбаннями, як естетично-словесними, так і морально-життєвими. Кілька таких добре вибранних коллєктивних читань матимуть визначний вплив на духовий розвиток учнів й викличуть в них цілком свідомі відносини до літератури. Нема чого журитися, коли дехто з ґрупи довший час ставитиметься байдуже до ріжних творів; у де-кого з людей цікавість до книжки дуже мляво розвивається, — але прийде слушний час, і хлопець иноді цілком випадково натрапить на такий твір, що розкриє йому очі, і затремтить його серце від радощів, зрозуміє він сам себе і цілком захопиться тим твором і стане в книжках і далі шукати кого ж самого самоцвіту, який блиснув йому несподівано в одній з тих книжок, що він так мляво байдужно розгортав. Так про великого вченого Гумбольдта кажуть, що його не цікавила ані шкільна наука, ані жодна книжка, аж поки вже 18 літнім парубком не натрапив він на Робінзона Крузо: мов завіса з очей спала, в голові мов промінням усе освітлилося, і Гумбольдт палко захопився тими знаннями, коло яких він зробив так багато наукових дослідів. Від учителя вимагаємо тільки уважливого, терпеливого спостереження індівідуального смаку[1] дітей. Можна для сього не
- ↑ Для сього варто ще через який час запитувати учнів, що вони пам'ятають з того, що читали з місяць або два назад. Се показує, до якого твору вони ставилися з більшою
