— Добре! робре! давай сюди.
Жовнїр положив книжку до підпису, а сам став шпортати по кишенях за грішми. Але даром вивертав він всї кишенї; грошей якось не міг знайти. Вкінци знетерпеливлений ляйтнант стає кричати:
— Ну, драбе оден! де мої гроші?
Жовнїр прибирає поставу і мельдує:
— Пане ляйтнант, я був дуже голодний та купив собі за пана ляйтнанта ґажу, фунт сливок.
Пан ляйтнант заскреготав зубами, підписав “ґажебух”, а взявши жовнїра за обшивку, викинув за двері.
Львів 16. IV. 1904.
Як Проця Кривовязого вибирали повітовим радним, то він так з того дув ся, що бувало і не приступай без бука. Капоту собі справив з такого сукна, якого навіть пан реєнтій не мають, чоботи польські з смаленими холявами, а шапку на завісах з сивих баранків таку велику, що нею можна було цїлий повіт накрити.
Віз казав собі лозиною виплести, щоби був подібний до брички, а коням повплїтав в гриву ріжні пестрі ленти та бинди. Одним словом пан на цїлу гу-
