ший ся козацьким військом як на Правобережній Українї (Б. Хмельницький), так і на Лївобережній (Мазепа). Український лїтописець Грабянка (р. 1710) називає його в своїй лїтописї «гербом Малоросійським» і так його описує:
Войска Запорожского воинъ знаменитій
Вооруженъ бодрствуєтъ отчизну хранити.
Аще и враговъ, коихъ не зрит пред собою,
Обаче оружіе готово до бою і т. д…[1]
Зображенє запорожця з мушкетом і шаблею можна було подибувати також на надгробних плитах старіх українських козацьких могил в Правобережній Українї.[2]
Але поруч герба з запорожцем, козацтво наше вживало часто-густо й инших гербовіх відзнак — чи своїх вождів, як, напр. Богдана Хмельницького, чи гербів тих держав, котрі їх приймали на службу, як, приміром, австрийського архикнязя Максимиляна, од цїсаря Рудольфа, од Семигородського князя, од польського короля, од московського царя і и. Прапори з чужими гербами часто-густо зоставали ся в війську навіть тоді, коли козаки вже не були в чужій службі.[3]
На Правобережній Українї Б. Хмельницький часто вживав орла. Орла одноголового бачимо на карті України Бопляна, робленій в 1650 роцї.[4]
Не чужа була ся відзнака і лївобережній Українї, як се видно з оповіданя про побут Мазепи в Бендерах з війском після розрива його з Петром і полтавської катастрофи: «гамір був великий, а юрба численна: полки України і ку-
