Сторінка:Сборникъ славы кубанцевъ. Том 1.pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 16 —

Попрощались, посідали,
Хури заскрипіли,
І казаченьки Кубанці
Хутко политіли,
А в литившіхъ гучно, гучно
Людям роздавалось:
„Прощавайте, прощавайте!“
Тим що зоставались…
Прощавай Кубаньска область,
Рідна Украина!
Будь здорова Кубань річка,
Ми тебе покинем!
Прощавайте батько, ненька,
І всі молодиці!
І дівчата чорноброві!
Любки білолиці!
І ви хлопці, і ви діти,
І всі добрі люди,
Прощавайте! назад може
Не всі ми пребудем
Прощавайте! Зоставайтесь,
Виростайте діти!

Хай Господь вас милосердний
Сохранить на світі.
Дай вамъ Боже довго в світі
І счастливо жити.
А ми підем до кордону
Вам спокій хранити.
Зоставайтесь, ми поідем
На другу Краіну:
Там десь терплять наші браття
Прелиху годину.
Й ми поідем ім поможем
Перетерпіть лихо
За Россію, щоб жилося
Всім Россійцям тихо.
Прощавайте! Ми поідем,
Вас же тут покинем.
Не ридайте, ми приідем
Як що не загинем,
А загинем, то тоді вже,
Дорогіі люде,
На тім світі коло раю
Зустрічатись будем.

Яків Бабенко.



Провожання.


Чого сонечко сокрылось
И чого не грае?
Чого маты зажурылась? —
Сына провожае.
 Провожае у дорогу,
 Сама, бидна, плаче…
 Чуе серденько трывогу,
 Хочь биды й не баче!..
Провожа його — де люти
Грохотятъ гарматы,
Де вси жалости забути,
Де нимецки каты…
 Туда його выряжае,
 Де війна кривава…

 Тамъ же його пиджыдае
 Люта смерть, хочь слава…
„Не плачь, мамо, не журыся:
Я жывый вернуся!..
Попереду-жъ зъ ворогамы
Лыцаремъ побьюся!..
 Ты жъ, матусю, будь покійна
 И забудь трывогу,
 Лучше кажный день молыся
 Ты за мене Богу!“
Попрощавсь козакъ удалый.
На кони помчався…
Одынъ витеръ безпріютный
Вслидъ за нымъ погнався…