татарского, былъ пойманый и въ клѣтце замкнений и завжди былъ вожонъ, ажъ косткою рыбею самъ задавился, абы соромоты ушелъ.
Того-же часу Витовтъ, князь литовскій, стершись съ татары и килконадцать гухвовъ[1] татарскихъ уворвавши, поймалъ и привелъ ихъ у Литву и около Вилни надъ ревою Вавою осадилъ, гдѣ и теперь мешкаютъ.
Року 1430 Витовтъ умеръ.
Року 1439 былъ Флоренскій соборъ въ Венеціи.
Року 1440 вымышлено изрядное художество: книгъ друковане.
Року 1444. Владиславъ III младъ на кролевство былъ взятъ Угорское; онъ турки колко разъ громилъ и былъ присяглъ съ турками не воеватися, але папежъ Евгеній его презъ кардинала разрѣшивъ отъ присяги и на остатокъ у Варни звытязство одержалъ, кгды неопатрно турки угонялъ, и самого тамъ забито, тамъ и поховано.
Року 1451 Царогородъ и Кгрецію турци взяли.
Року 1476 Новгородъ великій взялъ князь Московскій за Казимера короля.
Року 1486 Кнежата Сѣверскіе передались на Москву.
Року 1497 Волохове на Кузьминомъ лѣсе поляковъ буковиною много зрадливе поразили, а самъ кроль полский ледве утекъ. Тогожъ року князь Александеръ Браславль заложилъ.
Року 1507 князь Глинскій у Клецку татаръ побилъ.
Року 1508 Глинскій Заберезинского[2] стялъ и втекъ на Москву.
Року 1509 Псковъ князь Московскій взялъ. — Князь Констентинъ на Кропивне рецѣ Москву побилъ 80 тисечей на день Рожества Пресвятые Богородицы и церковь тамъ казалъ поставити.
Року 1512. Наши на Лопушномъ татаръ побили.
Року 1514. Жикгимонтъ кроль Польскій, не малое войско выправивши такъ зъ Литвы, якъ изъ Полщи, до Вифлянтъ
