Камянець, як глянути на його здалеки, стоїть в долині; а прийдеться їхати, то на горі та ще на якій горі! Думаєш, дивлячись: тут була колись-то кругла яма, та чіясь невідома сила провела пальцем краями і в тім місці земля репнула; середину-ж зігнало до купи, а кругом став рів широченний та глибоченний. На дні річка потікла, Смотрич, от як Хорол завбільшки, і де-де реве по камінні. По-над річкою, де місця стало, люде, що та мурашня, купки собі понагортали й живуть. Глянеш з гори — голова закрутиться; глянеш знизу — шапка злетить. Що тісно, то інша хата прилипла до скали, як ластівчане гніздо під стріхою, що потребує лиш пів даху: інша під камінюкою стоїть, як під полою в батька. Камінюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться під нею, як сирота під тинню.
Смотрич обтікає город кругом, що з якого боку не їхати в Камянець, конче треба через воду: з Руських Фільварків і мосту нема; від цісарського (остріяцького) кордону їдуть Підзамчем та крізь фортецю, а далі мостом, ще турецьким, кажуть. Тут і незавважно, що їдеш над безоднею, бо го-
