ра з горою тим мостом зведена, тільки вода шумить під ногами. Як їхати з нашого боку, то проїхавши підгорком — Польськими Фільварками, спускаються вниз так узбіччю, бо рівно не можна зїхати, хіба впасти та вбитись.
Спустившись з гори, круто повертається соб — аж таки назад і їдеться по-під скали. Цабе тут Смотрич тече, а за ним височенна самородня стоїть стіна-круча, що по ній тепер ступанка в город. Оттак по-під скали, як проїхати з чверть верстви, повертається цабе на міст, а за мостом соб. Тут по̀вище мосту притулилась до стіни башта, а по́низше, ступнів з двадцять від башти — Польська Брама: стоїть стіна мурована від скали до річки. В давнину вона й через річку йшла склепінням до другої башти, що й тепер стоїть на польско-фільварецьким боці під скалою-ж; та склепіння розвалили, лиш купа каміння, чамуром поспоюваного серед Смотрича стоїть, де воно впало. В стіні розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зосталось. На стіні від мосту, зправа від діри, католицький образ висить — св. Ганна; зліва була башта, а тепер руїни і в них салдатська кашоварня. Отсе все зветься Польська Брама. За нею в праву руку повз самісеньку стіну тепер ступанка в город, а просто проти брами дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город крізь Вітряну Браму, а друга йде долиною поуз тепер пусту пороховню, що ген-ген стоїть від Польської Брами, і в город не виходить. Сю долину один інспектор семинарії прозвав Палестиною.
