се ті самі гори, що одна з одною бються, як в казках кажеться; та як придивишся, то правду сказавши, се не гори, а наче в проваллі на дні вигнало гриб без хвоста. Люде знайшли його, та не мігши нічого подіяти, як корпались йому на тімї, так і осіли, лиш краї де-де обколупали. А гриб тим часом і закамянів. Як не стало для всіх місця там, то хто слабійший був, скотився і осів внизу, де тільки вода ревла. Ото-ж як на грибі Камянець, а в долині Палестина. В Палестині чимало семинаристів живало, та ще не позїздились, то Антосьо сам був, як палець: ні розсказати, ні роспитати.
Отакомившись тут у Палестині, о. Яким і каже Антосьови:
— Завтра-ж, як ітиму до консисторії, покажу тобі семинарію; а тепер, коли хоч, піди так, роздивися на город, а я ляжу, спочину.
Та Антосьо не пішов, тільки на двір вийшов і роздивлявся на горі та жахався, як люде лазили по них, ступаючи з прискалка на прискалок. Як би котре урвалось, то цілої кісточки не зосталось би. І аж серце хлопцеві завмірало, аж волосся їжилось, аж мало не крикне неборак, як хто схибнеться, а ті скачуть, як дикі кози, і гадки собі не мають.
Хто був у Камянці, той мусить знати Губернаторську площадь — штирогранястий пляц. На тім пляцу, як на пляцу, нема нічого, хіба який духовний до консисторії протягне та поліціян свариться; а по боках всякі доми йдуть: і малі й великі, і білі і сірі, й перисті; де пан живе, де простий міщанин, а так по один бік стоїть Дворян-
