Сторінка:Семен Семковський. Марксизм та національна проблема (1923).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


буде творити культуру, комунізм, — то нації не впадуть, а, навпаки, викреслюватимуться яскравіш та підноситимуться; кожна нація виробить свою індивідуальність, викарбує її як найгостріше. В наслідках цього зростатиме національна діференціація, буде більш фарб, більш ріжноманітности, ріжнобічности, якоїсь внутрішньої гармонії, не в розумінні загострення почувань, а в розумінні індивідуальности національної вдачі. Далі Бауер навіть самий соціялізм розглядає, ніби якусь підойму до того, аби дати розмах національному моментові: до певної міри соціялізм є ніби засіб до розвитку національні індивідуальности, національної вдачи. Він каже, що соціялізм зміцнює національну свідомість мас. Коли Бауер змальовує соціялістичний лад, він запевняє, що всі його переваги повинні спричинитись до розвитку націй, бути грунтом до піднесення принціпу національности і навіть прийдешню організацію виробництва він змальовує не инакше, тільки як по національних ознаках. Бауер стоїть на тім, що маненькі нації пристосовуються до виробництва однієї чи декількох категорій продуктів і здобувать на заміну вироби инших націй. Як суспільна організація соціялізм є досконалою формою, коли кожна нація матиме змогу охороняти свої національні кордони і т. и. і т. и.

Оце є головна думка: розвиток йде не в напрямі знищення націй, а, навпаки, в напрямі де далі більшого росцвіту того, що зветься нація; ніби сам соціялізм, подібно як і демократія, утворює національну культуру, дає розмах за-для її розвитку. Через те й майбутнє людство повинно уявляти собі не як єдиний нарід, а тільки в формі окремих національно поєднаних груп, не так, як от змальовує космополітизм, а в формі націй, шо, звичайно, живуть між собою цілком одностайно, без боротьби, але кожна з них лишається національною групою і має свою вдачу, відмінну від инших груп та де далі яскравішу в процесі розвитку. Одно слово, після Бауера, розвиток йде в напрямі поступової дїференціацїї, не універсалізації, не об'єднання, не утворення, єдиного людства, а бучного росцвіту ріжниць.

Оця теорія, здається мені, є хибною в самому коріні, і оскільки ми хочемо не попросту начеркнути фантасмагорію, а виходячи з тенденцій дійсности, маємо накреслити наступний шлях розвитку, ми повинні змалювати прямо протилежну картину. Надалі я хочу обгрунтувати цю картину.

Коли ходить про расові ріжниці, то перед нами питання надзвичайної складности, але таке, котре можна вирішити, й котре видатні соціологи навіть не марксисти, розвязують цілком в тім напрямі, що ріжниці між расами де далі більш стираються.

Що уявляє з себе раса? В расі відбивається вплив природи на людину, — безпосередній вплив природи на людину, ще є ще без захисту. Природа впливає на звірів, утворюючи певні види. Так, скажемо, індийський слін відріжняється від африканського слона через те, що природа, підсоння і т. и. у Африці инші,