Сторінка:Семен Семковський. Марксизм та національна проблема (1923).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Нині наука є інтернаціональною. Візьміть красне письменство, де ніби найбільше заховуються особливости національної творчости; але, скажемо, хіба Лев Толстой був лише російським письмеником, хіба німецький читач не відчував його творів, як свою культурну власність, як неодмінну частину свого духовного життя; або ж хіба ми не відчуваємо органично німця Карла Маркса. Візьміть зрештою музику, хіба Бетховен залишається тільки німецьким музикою, або твори Келермана, його «Тунель» є тільки властиво німецький твір.

Звичайно, зостається певний колорит, що складає таку чи иншу своєрідність нації, але по за цими фактами неможна не бачити, як починаючи з матеріяльної культури через культуру духовну, увесь розвиток людства йде в певнім напрямі інтернаціоналізації.

Далі, був час, коли кожна нація мала свою релігію, свою філософію, свої обряди, свою мораль, своє право, свою науку та мистецтво. Ми живемо в таку добу, коли утворюються єдині культурні центри, єдина господарча область, коли ідеї нації робляться власністю инших націй. Отут і виникає останнє, до певної міри, питання що до мови.

Добре, Бауер не заперечує, що наша культура інтернаціоналізується. Для того він є досить освічена людина і добре бачить, що діється навколо; але Бауер каже, що, не вважаючи на інтернаціоналізацію культури що до змісту, форма її, язикова форма залишається; себ-то в розумінні змісту культура буде загальною, але вона матиме низку язикових найріжноманітних виразів.

Як же тут стоїть справа? Також і тут розвиток йде в напрямі уніфикації. Мова не є щось таємниче, містичне, це певне знаряддя єднання. Коли ви наприклад, візьмете плем'я північно-американських індійців, яких зараз майже знищено, але перед 50 — 60 роками їх було де-кілька мілійонів, то ви побачите, що серед цих індійців було де-кілька сот мов. Чому це так? Мова має той же обсяг, що він є сферою єднання людей поміж собою. Єднання індійців не виходило за межі маненьких груп, і тому утворилося де-кілька мов окремих. Коли єднання людей поширюються на більші области, то на грунті цих ширших теренів складаються й мови ширшого обсягу.

Північно - американські індійці жили зглядно невеличкими громадами, полювали, і якісь команчі не мали контакту з ірокезами, через те їх мова вироблялася незалежно. Зараз мова змінюється під впливом життя. На наших очах проходить процес утворення світової мови: три мови висуваються в значінні світових. Коли ви візьмете німецьку, французську, та англійську мови, що їх ходом обставин висунуто на положення світових, то серед них також помітите певну ріжницю що до темпу розвитку.