Сторінка:Семен Семковський. Марксизм та національна проблема (1923).djvu/2

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


надто складне утворення. Досить вже поставити питання про ознаки нації, аби виявити, що складність предмету досліду повстає в цілім обсязі. Адже, здається, мова це — основний елемент національности, основна конструктивна ознака самого поняття нації; але перед вами англійці та ірланці, що говорять одною мовою та на наших очах ведуть кріваву національну боротьбу.

Ви берете, скажемо, сербів та хорватів, що говорять однією мовою, коли не уважати на ріжницю в правописі, — серби користуються кирилицею, а хорвати — латинською абеткою; тут є спільна мова, але дві нації, що їх національною ознакою є не мова тільки, тільки релігія: серби — православні, хорвати — католіки. Коли ви візьмете хорватів і порівняєте їх з мадьярами — у них релігія одна, католицька, але нації ці ріжні на підставі мови. Отже, маємо ріжноманітність прикмет і надзвичайну трудність що до встановлення основної ознаки національности. Зостановляючись на цих фактах, Каутський каже, що нація є свого роду прогрес, який виприсає з рук кожного разу, коли пробуєш його спинити, але ж уявляє з себе де що реальне. Один з теоретиків національного питання — Бейер каже, що кожний з нас чудово знає, що є нація, доки його не спитають, а коли поставлють питання, то кожний надто вагається. Звичайно з марксиського погляду, національна боротьба є трансформацією боротьби класової, але трансформація тут є надто складна, не остільки прямолінійна, як відбиття економіки у праві. Це дало змогу Зомбарту, одному з найбільш популярних «критиків» марксизму в Германії виставити національний момент поруч з классовим, яко самостийний чинник. Ви знаєте відоме положення комуністичного маніфесту, що вся історія цілого попереднього суспильства була історією боротьби класів. Зомбарт каже, що ця формула комуністичного маніфесту є вузькою, її треба доповнити, поширити, і Зомбарт пропонує таку поширену формулу: уся історія суспільства обертається довкола двох основних полюсів — класової боротьби та боротьби національної. Національна боротьба є самостійний фактор, що виявляв свою чинність в історії нарівні з класовою боротьбою.

Чи це так? Коли ви приглянетесь до подій історії, візьміть, скажемо, світову війну, то після більш критичного аналізу вам стане ясно, що національним фактором тут неможна нічого з'ясувати. Візьміть угрупування держав у цій світовій війні з погляду національного чинника, національного моменту: звичайно, англійці є ближчі до німців, аніж росіяне, мовою, культурою, походженням німці значно є ближчі до англійців, з якими билися вони під час війни світової, ближчі ніж до турків, з якими німці були в спільці, ніж до мадярів, котрі були їх союзниками.

Якщо захочете підійти до світових подій з погляду національного й зрозуміти угруповання ріжних націй в світовій сутичці велетенських держав, то виявиться повна недоладність. Ви не поймете в тім нічого, національний принціп не може дати вам