Сторінка:Сергій Єфремов. В тісних рямцях. Українська книга в 1798–1916 рр. 1926.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Титульна стор. Оригінал 20 ✕ 11,5.

Справу видання української книги почато, як бачимо, чисто любительським, дилетанським чином. Знайшлася охоча людина і, між иншим, з ідейних міркуваннів, видала книгу. Могла й не знайтися, могла не видати. Цей елемент випадковости, несистематичности, кустарности лежить на українській книзі, за невеличкими винятками, цілого півстоліття і це знов же річ цілком зрозумілива. Українська книга на перших початках свого відродження не мала, та й не могла мати, ні сталого продуцента, ні сталого споживача. Все стояло на отім любительстві, на суб'єктивному почуванні поодиноких, дуже нечисленних осіб, що тішили тим власний, часто не гаразд усвідомлений потяг до рідного. Тому-то так часто стріваємо у продуцентів по передмовах жалі на те, що загибає рідна мова, переводиться, навіть вже конає, — і вони, продуценти, подають лишь окрушини живого колись, а тепер мертвого слова (Цертелев, Лукашевич, Метлинський і ин.). З другого боку, споживання випадкової літературної продукції не могло спиратись на масу, суспіль і одним лицем закріпачену й неписьменну, і йшло тільки між так само випадкових і тому нечисленних любителів. Цим і визначається доля української книги за перший період по її відрожденні, себто аж до 60-х років XIX віку.

Коли не рахувати того, що з'являлося вряди-годи по столичних журналах, то матимемо таку картину українського видавництва. Слідом за „Енеїдою“ Котляревського — аж три видання: 1798, 1808[опрацювання скану] і 1809 рр., усі в Петербурзі — виходять там же таки: „Грамматика малороссійскаго нарѣчія“ Ол. Павловського (1818), „Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней" М. Цертелева (1819), „Малороссійскія приказки“ Є. Гребінки (два видання, 1834 і 1836[опрацювання скану]), і його ж „Полтава“ (1836), „Малорусскія и Червонорусскія народныя думы и пѣсни“ Пл. Лукашевича (1836), „Козирь-дівка“ Квітки-Основ'яненка (1838), „Кобзарь“ (1840), „Катерина“ (1840) і „Гайдамаки“ (1841) Шевченка, „Ластівка“ Гребінки (1841), кілька книжок казаннів В. Гречулевича (1849, 1855 і 1856 рр.), збірка поезій „Що було на серці“ (1855) Афанасьєва-Чужбинського. Приблизно стільки ж дала за той час і Москва: „Малороссійскія народныя пѣсни[опрацювання скану]“ М. Максимовича (1827) і його ж „Украинскія народныя пѣсни [опрацювання скану]“ (1834), „Малороссійскія повѣсти“ Квітки (1834–1837), „Наські