через те, що мова їх змінилася — почасти забувалися, а почасти перекладано їх на так звану „просту мову“.
Остаточно перемогла „проста мова“ вже в половині XVII в., коли вона дістається навіть у „святе святих“ тодішньої людини, вихованої в дусі традиційного східнього православія — до богослужбових книжок. Низка різноманітних пам'яток цієї доби — аж поки в письменстві перемогла жива мова і з'явилися нові західньо-европейські форми поезії наприкінці XIII в. — завершує коло пам'яток, що Комісія має видати.
Отож, до списку пам'яток давнього українського письменства та мови ввіходять твори ораторського та віршового мистецтва, повісті оригінальні та перекладні, драматичні твори, котрі не ввійшли до корпусу їх, що видає проф. В. І. Рєзанов, пам'ятки літератури агіографічної, публіцистично-полемічної, легендарної, то-що, коли з них — твори словесного мистецтва, а так само пам'ятки, важливі для історії української літературної мови взагалі й художньої зокрема.
Випускаючи в світ свої праці, Комісія не додержуватиметься суворо-хронологічного порядку, а публікуватиме тексти й досліди в міру того, як готуватимуть їх окремі співробітники. Найдавніші пам'ятки XI–XV в.в. Комісія видаватиме точно, зберегаючи всі особливості рукописів, графічні та ортографічні; видаючи пам'ятки пізнішого часу — титла розкриваються, підрядкові знаки вносяться в рядок; додатки видавця зазначаються знаком []; опущені в рукопису літери — друкуються курсивом.
Отож першим випуском виходить розвідка професора С. О. Бугославського, присвячена пам'яткам звязаним з подіями XII в., починаючи з найдавніших редакцій, котрі повстали на світанку українського письменства, і закінчуючи найпізнішими українськими обробками XVIII віку.
КОМІСІЯ.
