Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 8 —

На решті одначе Михайло сказав:

„Годі, брати мойі, балакати нам про нашу недолю. Кожен з нас і так йійі добре знайе. Я колись був обіщав вам росказати про те, як би можна було б покінчити з нашим горем за один раз, колиб усі прості люде, усі мужики та робітники того захотіли. Коли хочете, то я розскажу вам, але прійдеться говорити не коротко, бо це знайете, таке діло, що його швидко не можна добре росказати; треба наперед того розмовляти нам багацько про де які річі.

Люде прохали Михайла, щоб він почав росказувати, бо однаково вони були такі потомлені після дванадцяти годин важкойі роботи, що нічого не могли робити, окрім сидіти та слухати. По правді кажучи, вони з початку не дуже довіряли усій мудрості, котройі Михайло понабірався, ходячи по світу та читаючи у книжках. Дуже чудним йім здавалося, що Михайло неначе хоче світ по свойому переробити, щоб не було на світі ані бідних людей, ані багатих. Одначе, чім далі росказував Михайло, тим пильніш люди його слухали. Вони бачили, що він каже правду і щиро бажайе добра усім людям.