ловина буде такого поля, що його можна орати, а друга половина буде земля не добра для хліборобства. Воно, знайете, і на такій землі можна худобу випасати, або з гір руду викопувати, або що инше робити, але про це ми у другим місті казатимем. Теперічка ми говоримо тілько за таку землю, на котрій можна хліб сіяти. Ми вже дуже багацько одкинули, певно більше як треба, а усе ж воно виходить, що на світі на кожного чоловіка зостайеться по чотирі десятини хлібороднойі землі, та ще по чотирі десятини гір, болот або іншого недоброго поля. На кожну сімью, на кожного хазяйіна приходиться по двадцять десятин такого поля, що його можна орати і хліб на йому сіяти. Бачите, добрі люде, що як би кожний хазяйін мав двадцять десятин свого поля, то ніхтоб не журився за землею, бо на двадцять десятин в одній сімьйі і сили не хватить. А ми ще раховали неначе усі люде на світі над самим хлібом працюють. По правді ж кажучи, воно не так і на кожного хлібороба приходиться землі ще більше. Завсігда одна часть людей повинна буде робити не те, що друга, бо не можна обійтись людям без заліза, без одежі, без чобіт або чого иншого.“
