віру, — пани польскі дуже дерли селян, поляків і неполяків. Тим то польске королевство і не вдержалось, — і його вже сто років назад за трьома заходами поділили між собою царі наші, королі пруські та цісарі австрійські. Балтійський край та ще Финську земмю наши царі завоювали од Шведського королевства. Там живуть люде, що ще менш подібні до нас ніж поляки; у Балтийськім крайі мужики латиші та ести, а пани та міщане німці, а в Финській землі мужики — чухни, а пани та більша часть міщан шведи. Мови цих людей вже ніхто з наших людей не зрозумійе, і вони нашойі, хіба хто довго вчитеметься нарошне. Німцям та шведам з финами найвольнище в нашим царстві: вони собі вибірають більшу частину начальства з свойіх людей; в суді в них говорять до людей по йіхньому, а не по чужому, і в школах теж. А финська земля мов би то осібне царство і наш царь там зветься Великий Князь і не може ніякого закону написати для финськойі землі, коли не згодиться тамошнье земство, або сейм з виборних гласних. Так само недавно було і в Польщі, а після двох бунтів польских це перемінено, і тепер по-
