кийівского роду. Одним з таких городів була Москва. Тут руські люде, перемішавшись з чухиами, стали инакші од тих, що жили по старих руських землях, — як наша Украйіна, — стали такими, як теперишні московські люде, або, як дражнять йіх, кацапи. Ще перед татарами князь Андрій з того краю напавсь було на Кийів і разорив його дуже, так що його город Володимир став трохи не важнійщим од Кийіва. А коли татари розорили Кийів, то митрополити руські охотніще жили в тій стороні, в Володимирі, а далі й зовсім зостались у Москві. Стали тоді звати ту Володимирську та Московську сторону „Велика Русь“, а нашу стару Кийівську Русь стали звати „Малою“. З годами московські князі дужчали, а нашу сторону підгорнули литва та поляки. Князі московські стали підлизуватись до татарських царів, збірали для них податки, мов приказчики з усіх земель руських, що були ще під другими князями роду Володимира, підводили татар вбивати других князів і розоряти йіх землі, не давали громадам вибірати князів, а привчали усіх думати, що той тільки князь законний, котрого поставить царь татарський. Московським князям
