помагали попи та архійерейі, бо йім добре було під татарамі, бо татары поважали йіх, мов би то ворожбитів, і податі з попів не брали. Так за помічьчю татар та попів московські князі попереду стали в свойій стороні найстаршими, Великими Князями, а далі поодбірали собі землі у других князів і у вольних городів, Новгорода та Пскова, котрі найдовше вдержували волю і вибірали собі князів до любови і держали свойе городове вольне війско. Як забагатіли та подужчали князі московські, то і увільнились од татарського підданства і сами стали зватись царями, а попи привчили народ думати, що царі помазанники божі і никого слухати не повинні, а люде повинні терпіти усе, що царь робіть, хоть би він мордував людей тисячами й десятками тисяч, ось як москоський Іван Четвертий. Як і в Польші та Литві, так було і в московським царстві, або Великорусі: царі позабірали землі на себе та на свойіх слуг, бояр та дворян, а селян повернули в крепаки, і скрізь по городам поставлено царське начальство, а не виборне од людей, як колись було. Вольне городове війско давно скасовали князі московські. Зпершу царі
