козаки украйінські і назвали його так по нашому городові Черкасам, на Дніпрі, де була попереду найбільша Січ украйінська. А потім заложено Січ за порогами дніпровими, на острові Хортиці. Ще й було славне Запорожьжя!
От ці то козаки сами собі вибірали начальство, сотників, полковників, гетманів або атаманів, — і скидали йіх, коли не були довольні. Вони себе считали підданими христіянских королів польских, або московських царів і горнулись до них, щоб в купі воювати татар та турків, але не дуже то йім потурали, а панства та урядників, що заправляли всім по землях королевських та царських, так і зовсім не терпіли, і часамі побивали йіх у купі з крепаками, що з разу ще не звикли до неволі і часто бунтувались. Між московськии козаками иноді проявлявсь який небудь самозванець, та казав, що він царевич Дмитро, або Петро, і втік од бояр, що його хтіли зарізати, то козаки і йшли за ним на Москку, а по дорозі приставали й крепаки, та били й мучили панів та урядників царських. Або иноді пускалась між народом чутка як і тепер бува, що царь хоче добра людім, та тількі