й крепаками, — і козаки часом дбали тілько про себе, аби собі волю добути, та хиба ще попам і церквам православним волю од унійі, а крепаків ради були отдати в неволю панам. Так то од дурного розуму та за довгій час неволі не привчились люде до братерства і не вміли стояти міцно одно за одного. Кожний про себе тількі дбав, а другого кидав, — а пани, придавивши крепака брались і за козака!
Найбільший бунт у нас на Украйіні був за приводом гетьмана козацького запорожського, Зиновія Богдана Хмельницького, — більш як двісті двадцять років назад. Як поднялись козаки та крепаки украйінські, то побили кілька разів королевське та панське війско і мало не заполонили самого короля польского, — та Хмельницький не посмів руку на короля наложити та й випустив його з рук. Мало було між полковниками Хмельницького таких лицарів, як славний Нечайенко, що про його пісні співаються, що хотів до останку викоренити панство, та щоб усі були козаками, рівними та вільними. Хмельницький, випустивши короля, зробив мир з королем і панами на тому щоб
