Цю сторінку схвалено
— 47 —
для них наша чорна земля, наші степи широкі! Так то скріз запанували на нашій землі чужі люде.
Правду каже наш земляк Шевченко:
За що ж боролись ми з ляхами,
За що ж ми різались з панами,
За що скородили списами
Татарські ребра! Засівали
І рудою поливали,
І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродило?
Уродила рута, рута
Волі нашойі оторута.
— Це який Шевченко? спитав один молодий робітник, прислухавшись. Той, що могила на горі над Дніпром коло Каніва?
— А ти бачив? спитав його Михайло.
— Та торік, як йіхали на пароході од Кийіва до Черкас, бачив: висока могила на горі і хрест стойіть. Люде казали, що якийсь співака; про волю б то співав.
— Еге, співака, про волю співав, які і кобзарі колись, що теперь майже скрізь пани перевели.
