Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 49 —

трапилось познакомитись з кількима добрими людьми, которі, бачучі його дотепність до малярства і те, як він горював тим, що він невільний, викупили його в пана за дві з половиною тисячі рублів. Скоро після того Шевченко почав писати свойі пісьні про усяке горе людське, найбільш про те, яку кривду роблять людім пани, та багаті люде та начальство, — про те як колись люде наші були вільні козаки, як боронили свою землю од ворогів: турок, татар, ляхів, — а потім, як стали невільні і як ніхто тепер за них не оступайеться: ні царі та начальство, що держать руку за панів, ні ченці, ні попи, що забули й слово Христове про те, що треба йти проти неправди, а думають тільки про те, як би вигодуватись здирствомь та ласощами. Шевченко благав-просив панів та багатих, щоб „схаменулись“ та „обняли найменшаго брата,“ це б то бідних; просив усіх людей, щоб „роскувались, браталися та вчились“. Так от за такі пісьні його й узяли в кріпость, попереду в Кийіві, а далі в Петербурзі, судили — та по царському приказу одіслали в найдальні татарські дикі степи, аж на Аральське море та й посадовили там служити сал-