Земля жидівська маленька і так лежить, що круг нейі великі царства були, — на захід сонця Египетське, на схід сонця Вавилонське, а далі Персидське. Та було, як воюються вони одно з одним, то й жидівську землю чипляють, жидів то у полон забірають, то випускають. Так йіх розігнано та розвезено було по світу чи мало здавна, ще до Христа. А саме перед Христом землю жидівську підгорнули люде з Европи: римляне, або італьянці. А як жиди років через тридцять після того, як Христа вбито, збунтовались, то римляне розвалили йіх город Йерусалім, страшенне спустошили усю землю йіх, а жидів май же усіх порозвозили по свойему царству. З того вже часу жиди й втратили зовсім свою землю, а стали блукать по чужини, — і йесть тепер йіх по всьому світу. До нас поприходили жиди через німецьку землю і говорять вони між собою німецькою мовою, а в школах читають свойе святе письмо по другому, по старому жидівському, по такому як колись говорено в йіх землі дві тисячі років назад, так як і новий закон, Евангелійе, написано було попереду. Набрались, як бачите, й жиди лиха колись. Особливо гірко
