руським царем, де жиди ще не в усьому зрівняні з христіянами; христіянский пан та начальство по закону старще од жида вважайеться, та усе рівно в руках у тих грошей, що з нас жиди витягають.
А до того, що з нас витягають жиди, приложіть лишень те, шо тягнуть з нас пани московські, та польскі, та німецькі, та усякі инші, що йім начальство землю нашу пораздовало, та само начальство московське, то і побачите, яке то воно наше, те царство руське. Он ми з ляхами бились за землю Кийівську, — а в Кийівській губернійі більша половина землі опинилась й доси зосталась у польсьих панів, а з остатньойі впйать більша половина у московських, та в німецьких, та в жидів та в усяких инших пьйавок та підлиз. Так йесть нам з чим носитись та гордувати, що мовляв наше царство найбільше на світі!
В цьому руському царстві ми на свойій, нашим потом і кровью обмоченій землі, невільники в чужого начальства та наймити у чужих панів та жидів. Мужик скрізь не чоловік перед паном, або й