Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 61 —

жидом, а хлоп, чернь, або й бидло, гадюка. А украйінский мужик двічі чернь, коли не тричі. По других землях, от хоть би і в Московщині, то пани й мужики хоть говорять однаково, хоть вважаються однійеі породи: вони бач обойе звуться русскійе.

Там в Московщині вчать в школах по однакому панів і мужиків, хоть не одним наукам, та одинавою мовою, московською. Як мужик вивчиться, то може по троху читати тіж книги, що й пани, набіратись паньськойі науки. А наш украйінський мужик — і перед московським мужиком — мужик, дурак, хахол, а не рівний з ним чоловік.

Як війна, або як забунтують поляки проти московського начальства, то воно тоді кричить, що ми одвічні руські і земля наша сама що найесть руська; похваля колишніх украйінських козаків за те, що вони виганяли з нашойі землі татар, турок та польських панів; каже, що батьки наші прилучились до москалів, як брати до братів. Нагадують тоді нам наши пісьні про козаків та навіть і про гайдамак, про Гонту та Жалізняка, як вони татар, турок, та ляхів побивали. Зараз тоді беруть з нас козацькі полки та за йіх помочьчю турок воюють, і поляка