Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/69

— 67 —

Отця, мать, жену, всю родиму сторону
З отцем і з матусею не видатися,
З ружжом, з муницею жизнь кончати.
Йесть у нас, ребята, і крупа і мука,
Хліба напечем, густойі каши наварим,
Зложимось по денежці (як де вкрадемо!) ми купим винця
Зложимо по другій, пісні запойом:
Дай нам Бог салдатушкам жить-послужить —
На чужой сторонушкі головушку положить,
(чорт його й зна й завіщо!)
Щоб наша сільная вармія похвальонная була.

Хотять, щоб ми в кінець забули, хто ми, та те, що ми були колись на власній землі вільні люде, а не слуги, що свого розуму не мають, а що йім звелять, те й роблять.

І ніхто за нашу Украйіну, за нашу мужицьку мову й не заступиться! Наші пани ще й радніщі, що йійі забороняють, бо вона йім нагадуйе, як вони покрали в нас землю нашу і волю, та щоб більше одрізнитись од мужиків, поперевертались то на поляків, то на москалів, то в Буковині на німців,