Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/73

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 71 —

ті робочі московські люде часом думають, що вони луччі люде од нас, і мова йіх лучча; та тільки й московськім людім также не легко жити, як і нам. І в самой Московщині було би ліпше жити і нічого б відтіля йти людім до нас, як би там земля була в руках крестьян. Ось як і там і в нас мужики скинуть з себе неволю од панів та начальства, то усюди буде жити добре, бо рідного поля скрізь ще для робочих людей йесть доволі і нічого йім буде одним до других залазити та натуру і мову другого переміняти. Теж саме зроблять польскі мужикі з свойім та чужим панством на свойій щиро-польскій землі, — волошські мужики теж на свойій, німецькі та угорські на свойій. І в нас не буде панства московського, польского, німецького та шахрайства жидівського, і будемо ми, украйінці, держати свою Украйину, а московські люде держатимуть свою Московщину, ляхи Польщу, волохи Волощину, угри Угорщину, німці Німеччину, а чужих не чипатимуть. І буде кожній жити в себе, говорити, вчитись по свойому; будуть люде помагати одні другим, навчатись один в одного, — та тількі по волі.