От ви скілько про Украйіну говорили, — сказав раз Карпо, як усі до купи впйать зібрались, — казавии, що ми усі украйінці; а все таки я того якось не розберу. Чув я де коли, що нашу Кийівську губернію звуть Украйіною, а другі кажуть що це вже Польща, а що Украйіна десь за Дніпром.
— Ні, за Дніпром Гетьманщина, перебив другой робітник з Полтавськойі губернійі. У нас була Гетьманщина! Це в Катеринославських степах Украйіна; там і запорожці були!
— Може й так, казав дід Карпо. І я чув, що зяпорозці жили в Кетеринославських степах, і що там була Украйіна. Росказував мині якось батько, як я ще був молодим парубком, про тих запорожців та про гайдамаків, про те як Січ руйновали; казав, що за тих запорозців усі люде були вольні козаки, — та я вже усе позабував і теперичка, здайеться мені, неначе того ніколи і не було. А може воно й не так було, як батько возсказував! Та хиба не все одно, чи було то, чи ні? Теперя однак воно не вернеться, однак ми тепер усі під-
