лисиці подібні до собак, а вже зайці або воли, то ні. Так і люде! Ось ми, та москалі або ляхи, то так би, звинить, як дворові собаки, та гончі, та хорти, а вже німці, то це осібніща порода, так як би вовки. Та все воно: і ми, і поляки, і москалі, і німці, і більша часть інших людей, що в Европі живуть, з лиця білі. Також білі люде, хоть смугліщі ніж ми, і ті, люде, що в західній части Азійі живуть. А ті, що в східній половині Азійі, — то з лиця або жовті, або оливкуваті, — такі як олива! А далі в Африці та Австралійі то йесть люде чорні, а в Америці мідно-червоні. То вже ці ще менш подібні до нас, так як би вже лисиці, або що, до собак.
Як добре придивитись до пород людьских, то й не одною шкурою на лиці вони одрізняються, а й кістками, волосьсям і іншим. Он у чорних людей, наприклад, волосься в усіх позакручуване, як шерсть у баранів, та носи широки, а в середині запалі, а в жовтих скули повиставлялись вперед, а на бороді або нічого не ма, або дуже рідке волосься. Та ще мало того: хоть інші люде з лиця і подібні, — а мова в них не однакова. От в подібних лицем і кістками людей пізнати породу