живуть інші люде сербськойі породи, віри тільки римськойі, — хорвати та словинці. Та ще інші серби, подібніші до чехів, живуть маленькою купкою серед німців, на північ од чешськойі землі; звуть йіх лужицькі серби, або лужичане, — луговики.
Поляків або ляхів ви добре знайете. Казав вже я вам і про те, що поляки йесть і під московським царем, і під пруським і під цісарем. Так оце все люде най-подібнішойі до нас породи: і москалі, і чехи, і ляхи, і серби, і болгаре. Як би хто з нас та зайшов в московську, чи в польску, чи в чешську, чи в сербську, чи в болгарську землю, то з голоду б не пропав. Скаже він напримір: оце мойе! а по московському воно б тільки трошки інакше треба сказати: ета майо! а по польскому: то мойе; і по сербському і по чешському і по болгарському також. Або по нашому буде хліб, а по московському, по болгарському, та польскому хльеб, по чешському хлеб; або по нашому мнясо чи як де мйасо, а по московському мясо а по польскому менсо, по сербському месо, а по чешському масо. Догадатись не важко, не так: як по німецькому хліб брод, або мнясо флайш.
