знов встали італьянці, та за помичьчю французів зовсім вибились з під цісаря. А другим підданим цісарь мусив дати волю, — і тепер в Цісарщині вже самоволя царська вкорочена. Самовольних царів в Европі тількі й зосталось, що наш та султан турецький; та й султанові тепер вже хотять волю вкоротити, — щоб і він не смів ні податків брати, ні начальства ставити, не спитавшись ради земськойі. Воно і в Цісарщині волею користуються найбільш пани, та багаті, а коли наши украйінці й там тількі мужики, то й там украйінцям не бог зна яка воля. І там наші люде надіялись, що цісарь йім усю землю оддасть, та помагали цісаревому начальству всмиряти венгрів та поляків, та й там мало виграли: дали йім землі ще менш, як в нас а, начальство поставлено з німців. А трохи з годом цісарь мусив усе таки дати волю і венграм і полякам, а наші так майже ні з чім і зостались: над нами впйать запанували венгри та поляки. Та усе таки хоть крапля тійі волі в Цісарщині і нашим перепала.
Нашому чоловікові в тій Цісарщині, або в Австрійі, то хоть те добре, що там хоть вчитись вольнішче. Там наш чоловік хоть менше сам себе,