Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 85 —

мови свойеі соромиться, ніж в нас. А люде там думають, як колись то й наші батькі думали, що чи не поліпшало б йім, як би йіх забрав до себе московський царь, думають, що в московського царя жидам та панам не така воля. Як же! Поліпшайе! Хай би попробували наших порядків!

Під австрійським цісарем живе наших більш трьох милйонів; звуть вони себе русини. А під нашим царем то далеко більше, так що усіх нас буде не менш як сімнадцять милйонів. Воно мабуть і більше йесть нас, але не можна того допевна доказати. По рекруцьким спискам считайеться в Россійі одних чоловіків украйінців більш, як сім мильйонів двісті шістдесят тисяч; ну, а звісно, що жінок на світі трохи більш, ніж чоловіків. Значить в Россійі украйінців більш, ніж чотирнадцять мильйонів шість сот тисяч. А в цільному шматку, підряд, в Россійі і в Австрийі украйінців живе найменш як шістнадцять мильйонів.

Якаж наша земля спитайете, яка вона завбільшки. А ось слухайте. Я зведу до купи усе, що казав вже про це. Я почну від захода сонця, від тих украйинців, що живуть під Австрійским цісарем. В усій Східний Угорщині мужики такі ж як і