наші украйінці, так само і в Карпатських горах, котрі одрізняють Угорщину від Галиччини. Уся східня Галиччина говорить по украйінському аж по річку Сян, за котрою живуть правдиви ляхі, а в горах аж по річку Дунайець. На південь од Галіччини йесть, як я вже казав, невеличка земля котра зветься Буковина. У півничній части тойі Буковини під город Чернівці живуть наші люде, а тілько у південьній части живуть молдаване, чи волохи, такі як в нас на Бессарабійі. Це значить такого украйінців в Австрійі, або в Цісарщині. В руським царстві, або в Россійі, говорять нашою мовою у губернійах: Подольській, Волиньській, Кийівській, Херсоньській, Полтавській, Черніговській, Харьковській, Катеринославській, Таврическій і в землях Чорноморськіх та Кубанськіх козаків. Це значить усе щира украйінська земля. Може хто скаже, що в губернйах Херсонській, Харьковській, Катеринославській і Тавричеській не мало людей московських, та татар та німців-колоністів, то на це я відкажу що ті московські люде і татари в нас чужі люде, бо ця земля спокон віку украйінська. З решту вони прості люде, мужики, котрі самі
