ромъ Тиверіемъ: винъ прыиздывъ сюды зъ велыкою сылою рымського панства на литни мисяци, ховаючысь видъ пекучого италійського сонця. И чудови стародавни грецьки та римськи пилястры гордо пидіймалысь на велычныхъ палацахъ и на поганськыхъ храмахъ пидъ самисиньке блакытне небо Прованса. Рымляне и грекы булы выдатнымы будивнычымы и ризьбарямы; воны складалы будивли зъ мицныхъ велыкыхъ камьяныхъ плытъ, и такъ добре звязувалы одну до другои якымсь невидомымъ намъ цементомъ, що багато гарныхъ будынкивъ стоить и доси въ чудовыхъ руинахъ, и доси вбирають очи всихъ чужынцивъ, що прыиздять сюды оглядаты всю краину. Такыхъ стародавнихъ руинъ дуже багато въ Арли, та й весь винъ якыйсь наче особлывый городъ, наче не жыве винъ, а все дримае та колышню пышну славу прыгадуе. На чудовому велыкому мости черезъ Рону пышаються и доси велычезни рымськи левы, ажъ вылыскують на ясному сонци, по-надъ яснымы прудкымы хвылямы. Заразъ биля вокзалу ще доси стоять велычезни стовпы колышнього рымського театру. Высоко пидносяться воны пидъ ясне сыне небо, стоять нерухомо, неначе сумують за стародавнимъ бучнымъ жыттямъ. А коло ныхъ розлягаються руины круглого цирку: колысь тутъ рымське панство и самъ императоръ бавылысь боротьбою лютыхъ звиривъ, кидали имъ на поталу безщасныхъ рабивъ, кыдали мученыкивъ хрыстіянськыхъ. Лылась тутъ рикою свята кровъ на
