 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Середъ выноградаривъ пивденнои Франціи.pdf/44}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Мистраль.
Але-жъ не такъ воно сталось: народня мова ниде николы не вмирае; пережыве вона сумни, важки часы и знову выйде на свитъ Божый, — мовъ та наша ричка, Дюранса, що ховаеться у темни нетри пидъ землею, а потимъ знову зъявляеться вже дужымъ, могутнымъ потокомъ, — и запануе не тилькы середъ простого сильського люду, але й у пышныхъ панськыхъ кимнатахъ, зайде въ головы вченымъ и осьвиченымъ людямъ и выльеться на папери гарячымы словамы, зрозумилымы всьому люду, пронесеться ридною писнею. Але щобъ воно справди такъ сталося, щобъ прокынулась занедбана мова, треба, щобъ вона залунала въ серци велыкого поета, щобъ кожне його слово добромъ озвалось въ людськыхъ душахъ и запалыло въ ихъ святе кохання до ридного краю и до своеи мовы, бо мова и ридный край — се одно. Такымъ велыкымъ апостоломъ ридного слова и ставъ за-для насъ провансальцивъ — Мистраль. Ось гляньте на його портретъ! бачыте, якый винъ велычный и гарный? А ось другый, ста-
