Ви́гукати, каю, єш, гл. Выкриками добиться чего, вызвать кого. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.
*Вигу́кляво, нар. Выкриком, выкрикивая. Крим.
Ви́гукнути. См. Вигу́кувати.
Вигу́кування, ня, с. Выкрики. Христя мерщій тікає в двір, а за нею слідом погукування та вигукування. Мир. Пов. II 57.
Вигу́кувати, кую, єш, сов. в. ви́гукнути, ну, неш, гл. Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. Ідуть вози із-за гори вискрипуючи, а за ними чумаченьки вигукуючи. Рудч. Чп. 48.
*Ви́гулити, лю, лиш, гл. Выманивать, извлечь. Сл. Дубр.
Ви́гулькнути, ну, неш, гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. О. 1861. VI. 59. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне. Св. Л. 259.
Вигу́люватися, лююся, єшся, сов. в. ви́гулятися, ляюся, єшся, гл. Нагуливаться, нагуляться. Гості добре вигулялись і виголодались. Левиц. I. 456. Порано ще, каже, небого, ще вигуляйся (бо молода). Г. Барв. 65.
Ви́гуляти, ля́ю, єш, гл. Прогулять, истратить на гульбу, удовольствия. Заграй мені сяку-таку за коробку пастернаку! Як я тую вигуляю, піду другу накопаю. Грин. III. 648.
*Виґвалто́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ґвалтувати, тую, єш, гл. Избавить, сласти от беды, несчастья. Сл. Нік. *Корова загрузла в болоті: насилу її виґвалтували. Крим.
Виґви́нчувати, чую, єш, сов. в. ви́ґвинтити, чу, тиш, гл. Вывинчивать, вывинтить.
Виґуля́ри, рів, м. мн. = Окуля́ри. Добре, очі мої, я вам виґуляри куплю. Рудч. Ск. I. 18.
Вид, ду, м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. I. 63. 2) Зрение. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. Видо́чок.
Видава́ння, ня, с. 1) Выдача. Уман. I. 116. 2) Издание (книг). Желех.
Видава́ти, даю́, є́ш, сов. в. ви́дати, дам, даси, гл. 1) Выдавать, выдать, отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. I. 363. 2) Давать, подавать, подать (о кушаньях). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192. 3) Отдавать, отдать замуж. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. III. 463. 4) Давать, дать, родить. Копа видає по четверті зерна. 5) Издавать, издать (книгу). 6) = Видава́тися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89. 7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35. 8) — му́штри. Производить ружейные приемы. Чемеричка наряжалась в руб'я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40. *Ви́давцем видава́ти. Выдавать счетом, мерою, в ограниченном количестве. Хліб видавцем видають. Звен. у. Ефр.
Видава́тися, даю́ся, є́шся, сов. в. ви́датися, дамся, дасися, гл. 1) Выдаваться, выдаться, отпускаться. 2) Выходить, выйти замуж. Нещаслива та година, шо видалася дівчина, такого мужа дістала, шо всю волю свою мала. Гол. I. 250. 3) Издаваться, издаться. 4) Казаться, показаться, представляться, представиться. Оддалеки все видається меншим. Ком. I. 17. Він їй тріску дав, а їй вже так видалося, що то ніж. Рудч. Ск. I. 73.
Видаве́ць, вця́, м. 1) Издатель. Ном. I. Можна буде сказать видавцям наських граматок. О. 1862. I. 67. *2) Предатель. За мною, дітки, нічого вам таїтися: я не видавець. Кон. III. 145.
Ви́давити. См. Вида́влювати.
Вида́влювати, люю, єш, сов. в. ви́давити, влю, виш, гл. 1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію. Котл. Ен. I. 29. 2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив.
