*Визволи́тель, ля, м. Освободитель, избавитель. Сл. Дубр.
Ви́зволити, ся. См. Визволя́ти, ся.
Ви́зволка, ки, ж. Выручка. І на визволку нема і дітей прохарчити. Киев. у.
*Ви́зво́льний, а, е. Освободительный. Визво́льний рух. Освободительное движение. Сл. Нік.
Визволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́зволити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить; выручать, выручить. Визволь, боже, нас, бідних невольників, з тяжкої неволі. ЗОЮР. I. 214. Зрозумієте правду, і правда визволить вас. Єв. І. VIII. 32.
Визволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́зволитися, люся, лишся, гл. Освобождаться, освободиться; выручаться, выручиться. Галілей визволився з темниці. Ком. I. 56. Огірками тіки й визволився. Лебед. у.
Ви́зганяти, няю, єш, гл. 1) Изгнать всех. 2) Смести. Ганчіркою визганяю цей пісок.
Ви́здих, ху, м. Падеж (животных). Уман. III. 1.
Ви́здихати, хаю, єш, гл. Подохнуть, издохнуть. Як би бог слухав пастуха, то б уся череда виздихала. Ном. № 4124.
Ви́зеленити, ню, ниш, гл. Испачкать о траву. Визеленив сорочку. Константиногр. у.
Визива́ння, ня, с. 1) Вызывание. 2) Брань, ругня. Вх. Лем. 397.
Визива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́звати, зву, веш, гл. Вызывать, вызвать.
Визива́тися, ва́юся, єшся, гл. Браниться. Зачали ся визивати. Вх. Лем. 397.
Ви́зивка, ки, ж. Брань, ругательные слова. Вх. Лем. 397.
*Визира́ння, ня, ср. Выглядывание, высматривание. Сл. Нік.
Визира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́зирнути, ну, неш, гл. = Вигляда́ти, ви́глянути. Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся. Ном. № 8508. Вибірай, визирай, молода дівчино. Мет. 14. Коником граєш, царя визираєш. АД. I. 25. *Нови́н визира́ти. Ожидать новостей. Жінка жде. Новин визирає, не його. Лепкий.
Визира́тися, ра́юся, єшся, гл. Смотреться. На ж зеркало всесвітнє, визирайся. К. ХП. 73.
*Ви́зирити, рю, риш, гл. Высмотреть. Визирила собі Настя славного парубка. Кон. III. 276.
Ви́зиркати, каю, єш, гл. Высмотреть, уловить. Я визиркала таку годину, що люд поховавсь трохи, та й у гай. Г. Барв. 94.
Ви́зирцем, нар. Высматривая.
Визича́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́зичити, чу, чиш, гл. Одолжать, одолжить, занимать, занять, давать в долг. Аф. 329. *Він визичає людям гроші на вексель. Крим.
Ви́зівнути, ну, неш, гл. — ду́ха. Испустить дух. Бито коло стовпа киями поти, поки й духа визівнув. К. ЦН. 216.
Ви́зімувати, мую, єш, гл. Продержать, прокормить в течение зимы. Насилу визімували свою худобу.
Ви́зімуватися, муюся, єшся, гл. Перезимовать, прокормиться зимою. Вони виїхали, а кішка зосталася; так вона собі по клунях і визімується, і вилітується. Пирят. у.
I. Ви́зір, ру, м. 1) Вид; взгляд. Вх. Уг. 230. Употребл. в выражении: на ви́зір — на взгляд, для виду, видимости. Аби був на визір. Мнж. 186. 2) Окно. Острожск. у. Слов. Д. Эварн.
II. Ви́зір, ра, м. Визирь. Іде султан, покинувши в дивані башів та визірів широкомовних. К. МБ. XII. 269.
Ви́зірнитися, ниться, гл. безл. Вызвездить. Визірнилося як. Херс. у.
Визнава́ти, знаю́, є́ш, сов. в. ви́знати, знаю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, разведывать, разведать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповедывать. Коли визнаватимеш устами твоїми господа Ісуса. Первое посл. ап. Павла Римл. X. 9. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. I. 80). 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидетельствовать, давать показание. Хто такий дурний буде, щоб
