сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327.
Визнава́тися, знаю́ся, є́шся, сов. в. ви́знатися, знаюся, єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сделаться известным. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія! МВ. II. 118.
*Визна́ка, ки, ж. 1) Означение. 2) Проявление, знак. Сл. Нік.
Визна́ння, ня, с. 1) Открытие, дознание. 2) Исповедывание, признание; вероисповедание. Зачали ружни віри приставати ґрецам до їх визнаня православного. Гн. I. 181. 3) Сознание.
Ви́знати, ся. См. Визнава́ти, ся.
Визнаття́, тя́, с. = Визна́ння. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І.84). По його визнаттю стала громада радитись, що робити. МВ. (О. 1862. I. 102).
Визнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́значити, чу, чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, пред'являть, пред'явить. Меридіян по нашому визнача південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 61. *3) Устанавливать, определять. Дні відпочинку визначає райвиконком. Пр. Пр.
Визнача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. ви́значитися, чуся, чишся, гл. Обозначаться, обозначиться, определяться, определиться, отличаться, выделяться, выдаваться.
*Ви́значений, а, е. Означенный, определенный, урочный. Ви́значені години. Установленное, определенное время. Сл. Нік.
*Ви́значення, ня, ср. 1) Обозначение. Сл. Курило. *2) Отличение.
Ви́значити, ся. См. Визнача́ти, ся.
*Ви́значни́й, а, е. Замечательный, выдающийся. Сл. Тутк.
Ви́зна́чувати, чую, єш, гл. = Визнача́ти. Визначує дорогу блискавицям. К. Іов. 60.
Ви́зол, лу, м. Осадок золы после бучения. Уман. II. 246.
*Ви́золення, ня, ср. Выщелачивание. Сл. Тутк.
Ви́золити, лю, лиш, гл. Выбучить. Аф. 328.
Ви́золитися, люся, лишся, гл. Выбучиться. Нате й мої штани, — нехай визоляться. Ном. № 6432.
Ви́золотити. См. Визоло́чувати.
Визоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́золотити, чу, тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Як би в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.
*Ви́зоріти, рю, риш, гл. Вызвездить, высветить. Ясні зорі визоріли на небі. Комаров.
Ви́зубень, бня, м. Зазубрина. Рк. Левиц.
Визу́блювати, блюю, єш, сов. в. ви́зубити, блю, биш, гл. Зазубривать, зазубрить. Уман. I. 240.
Визу́блюватися, блююся, єшся, с. в. ви́зубитися, блюся, бишся, гл. Зазубриваться, зазубриться. Уман. I. 240.
Ви́зути, зую, єш, гл. Раззуть. Зараз го визує, красно му постелить. Гол. III. 409.
Виїда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́їсти, їм, їси, гл. 1) Выедать, выесть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. 2) С'едать, с'есть все, всех. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Рудч. Ск. I. 73. Хліб… сарана виїла. О. 1862. X. 114. Когда говорится о еде людей, то ви́їсти употребляется только в приложении к жидкой пище: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Ви́їдок, дка, м. Выеденное яйцо, огурец и пр.
Ви́їзд, ду, м. Выезд, от'езд. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.
Виїзджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Виїзди́ти. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.
Виїзди́ти, жджу́, зди́ш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выезжать, выехать. Що-дня їдні виїздили, другі при-
