Ґу́лий, а, е. Безрогий (о волах, коровах). Запрігши ґулих він, — ну переліг орати. Г. Арт. (О. 1861. III. 94). Ґулий віл. Мнж. 182.
Ґу́лька, ки, ж. Ум. от ґу́ля.
Ґу́ля, лі, ж. Нарост, шишка. Набігла ґуля за вухом. Закр. Ум. Ґу́лька. Харьк. *2) = Каба́к, ка́. Хот. Нік.
*Ґу́ма, ми, ж. Резина. — ара́бська. Гуммиарабик. Сл. Нік.
*Ґумо́вий, а, е. Резиновый. Сл. Дубр.
*Ґундзо́ля, лі, ж. Сальная или грязная висюлька у овцы или овчарки. Три ґундзолі на заді, — чи по штирі чи по п'ять коло неї брязкотять. Херс. Переш.
Ґура́льня, ні, ж. Водочный завод.
Ґурґу́ла, ли, ж. = Ґорґо́ля. Вх. Лем. 408.
Ґурґу́ля, лі, ж. = Ґу́ля.
Ґудзо́ла, ли, ж. = Ґру́ля. Вх. Лем. 408.
Ґуцьо́к, цька́, м. То же, что и ґу́дзик 3: узелок на веревке, нити. Сидів сивий дід і розмотував великий клубок і в'їзав ґуцки. Гн. II. 184.
Ґуш, (ша, м. ?) Шишка (на теле); зоб. Желех. Гуцул. (В. Дорошенко).
Ґушува́тий, а, е. Покрытый шишками (на теле). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
