Ку́для, лі, ж. Потасовка, взбучка. Ти бо мені там не дуже пащикуй, бо такої кудлі і валі завдам, що і в душу не полізе. Екатер. г.
Кудо́вчати, чу, чиш, гл. Вз'ерошивать, спутывать (о волосах, шерсти).
Кудо́ю, нар. В каком направлении, какой дорогою. Ми дивимся, кудою до нори ближче та краще бігти. Рудч. Ск. I. 18. Кудою їх обминути? Мет. 61. Кудою мені йти? Гринч.
Ку́дра, ри, ж. 1) Кудрявая женщина. Хто ж тобі, кудро, кудрі ізвив? Чуб. V. 586. 2) Об. р. Кудрявый. Сл. Яворн.
Кудре́во, ва, с. Кедр. Як жидова Христа мучила, та на кудреві й роспинала. О. 1861. XI. Свид. 62.
Ку́дрий, а, е. О жидкости: пенистый. Єден напоєць — кудроє пиво, другий напоєць — медок солодкий. Гол. II. 69.
Ку́дрик, ка, м. Ум. от ку́дерь.
Ку́дрі. См. Ку́дерь.
Кудря́, ря́ти, с. Чаще во мн. ч.: кудря́та. Ласкательно: кудри. Ізвила кудрята темна нічка. Чуб. V. 586.
Кудря́вець, вця, м. Название нескольких растений: Sisymbrium Sophia (ЗЮЗО. I. 136), Chenopodium Botrys (ib. I. 116), Pyrethrum millefoliatum Willd (ib. 133), Panacetum vulgare (ib. 170). На тім кудрявці сив сокіл сидить. Чуб. III. 390.
Кудря́вий, а, е. 1) Кудрявый. За те люблю Івана, що голова кудрява. Нп. Було б не топтати кудрявої м'яти. Чуб. V. 160. 2) Пенистый. Кудряве пиво людям на диво. Чуб. III. 400.
Кудряти́нка, ки, ж. ? Ішла дівка ґрез лозинку, нашла собі кудрятинку: і варена, і печена, і поприком напапрена. Гол. IV. 530.
Ку́єв [ва, м. ?]. Быстрый каменистый поток в лесу. Шух. I. 80.
Ку́жба, би, ж. 1) В треножнике: крюк, на который подвешивается котелок. Шух. I. 186, 187. 2) У колесников: жердь с привязанною к ней деревянною клюкой для прижимания колесного обода, во время гнутья к по́відні. Вас. 147. 3) Горбящийся. Желех.
Ку́жбитися, блюся, бишся, гл. Гнуться, горбиться. Желех.
Кужделе́ба, би, ж. Старая хижина, старый шалаш. Угор. Вх. Зн. 30.
Кужели́на, ни, ж. = Ку́жіль. Навинула кужелину, та й не пряла. Гринч. III. 325.
Кужели́ти, лю́, ли́ш и кужели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Клубиться, кружиться. Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить, що й боже! коли слухаю: бов, бов! Вітер кужелить. Лубен. у. Чад і дим з нори кужелиться. Полт. г.
Кужі́вка, ки, ж. Род пряслицы, шестика, вставляемого в донышко (сіде́ць), на который привязывается ку́жіль. Части кужі́вки: нижняя половина де́ржівно; верхняя, на которую надевается ку́жіль, — кужівни́к; посредине, где сходятся де́ржівно и кужівни́к — деревянный кружок, ободок — ко́чало. Шух. I. 148.
Кужівни́к, ка, м. См. Кужі́вка. Шух. I. 148.
Кужіле́ць, льця́, м. = Ку́жіль. Грин. III. 379.
Кужі́лка, ки, ж. 1) = Кужі́вка. Части кужі́лки: шестик — стебло́, вставляется в кружо́к или хрест (накрест сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла́ называется шпеньо́к; она более тонкая и ку́жіль сперва навертывается на трубочку, а затем эта трубочка надевается на шпеньо́к. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753. 2) Песня при прядении? Не їж мене, вовчику-братіку, тут, — лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. I. 8. Ум. Кужі́лочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в'є. Чуб. V. 800.
Ку́жіль, ля, м. и кужі́ль, же́лі, ж. Чесанный лен, приготовленный для прядения. Кужіль м'якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим ку́жілем. Дым клубами. Желех.
Ку́жмарки, рок, мн. = Ку́зьмірки. Ив. 49.
Ку́зенька, ки, ж. Ум. от ку́зня.
Ку́зка, ки, ж. = Ку́зька. Напала на капусту кузка. Черк. у.
