(каша), вийди на такий-то курган да й зови нас. ЗОЮР.
*Курги́кало, ла, м. 1) Визжащий поросенок. 2) Человек, говорящий срывающимся голосом. Умань.
Курги́кати, чу, чеш, гл. 1) Визжать. Кургиче, як свиня в дощ. Ном. № 12451. 2) Тихо петь. Гребці і весла положили, та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок. Котл. Ен. Кургиче собі пісню під ніс. Черном.
Курго́н, на, м. Особого устройства большая телега у немецких колонистов, фура. Минули деякі німці на кургонах. О. 1862. IX. 120.
Курде́лиця, ці и курде́ля, лі, ж. Сильно идущий снег. Конот. у. Желех.
Курде́ль (ля, м.?). Род болезни у скота, а также название червя, о котором народ думает, что он причиняет эту болезнь. Вх. Лем. 430.
*Курди́кати, каю, єш, гл. Напевать. Под. г.
Курдимо́н, ну, м. Кардамон. Гнав пінную на курдимон. Мкр. Г. 69.
Курду́пель, пля, м. Карлик. Желех.
Курдю́к, ка́, м. 1) Болезнь языка у скотины. Киев. у. и Подольск. г. *2) Курдюк. Сл. Нік.
Ку́ревиця, ці, ж. Мятель, вьюга. Желех.
Куреві́йниця, ці, ж. = Ку́ревиця. Желех.
Ку́рево, ва, с. Дым, *копоть. То гуляла скажена наша недоля… то розстелеться по степу пекельним чадом і на десятки літ не опам'ятується народ од того диявольського курева. Стор. I. 248. *Ще курево науки не вивітрилось. Мирн. III. 76.
Куре́га, ги, ж. Абрикос (*сушеный?). Кременчуг. у. Слов. Д. Эварн.
*Ку́рений, а, е. Копченый. Курена свинина. Харьк. г. Сл. Яворн.
Куре́ць, рця́, м. Курильщик. Коли ти курець, май свою люльку й тютюнець. Ном. № 12601. Ти курець? — Курець, ясновельможний пане! Рудч. Ск. II. 203.
Куржа́н, на́, м. = Кажа́н. Вх. Пч. I. 16.
Курзу́(ю́)-верзу́(ю́). Чепуха, бессмысленная болтовня. Курзю-верзю, Борисихо, дай куті на гречку! Ном. № 13017. Курзю-верзю! Горох молочу! Ном. № 13018.
*Курзю́кати, каю, єш, гл. Молоть чепуху, бессмыслицу. Полт. г. Сл. Яворн.
Ку́ри, ре́й, мн. от кур и ку́ра.
*Кури́льний, а, е. Курительный. Киев. Бл. Неч.-Лев.
Кури́ний, а, е = Ку́рячий. Як учистить град з курине яйце, всю пшеницю до стебла вибив. Стор. I. 21.
Кури́ти, рю́, риш, одн. в. курну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Шевч. 179. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. Ном. № 6207. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. Макс. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! Мнж. 162. 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Ном. № 4220. Як ось… із Переяслава до Сомка гонець курить. К. ЧР. 183. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен.
Кури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Куриться (о табаке). Чогось у мене не куриться, — чи табак не сухий, чи що. Гринч. 2) Пылиться. Не жаль мені доріженьки, що куриться курно. Мет. 22. 3) Дымиться. Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куришся? Нп. 4) Куриться, испускать благовоние. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. Нате і мій гріш на ладан, щоб і моє перед богом курилось. Ном. 6433.
Ку́риця, ці, ж. = Ку́рка. Сліпій куриці все пшениця. Ном. № 6409. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена, куриця варена. Ном. № 12183.
Кури́чка, ки, ж. Папироса. Кожен придивлявсь на тютюн, кожен ліпив куричку. Св. Л. 235.
Кури́шка, ки, ж. Глиняная кадильница для ладона, употребляемая крестьянами. Вас. 183.
Кури́ще, ща, с. Облако дыму, пыли, *тумана. Од диму сонце закоптилось,
