курище к небу донеслось. Котл. Ен. *Крізь його (туману) курище миготить искорка світу. Мирн. Пов. II. 100.
Ку́рище, ща, с. Дымящийся костер. Богуслав. *Дим і курище здіймалися з-за лісу. Мирн. Повія. II. 49.
I. Курі́й, рія́, м. = Куре́ць. Драг. 13.
II. Курі́й, рія́, м. 1) Гермафродит куриной породы. Вх. Пч. I. 14. 2) Еврейский мясник, режущий птицу. Желех.
Курі́нний, а, е. 1) Шалашный. 2) Относящийся к запорожскому куріню́. Ота́ман курі́нний. Начальник части запорожского войска. См. Курі́нь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. I. 248. Часто вместо ота́ман курі́нний говорится просто курі́нний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Курі́ння, ня, с. 1) Курение (табаку). А вже мені це куріння ввірилося! Геть з хати, усю хату запоганив своїм тютюном! Полт. г. *2) Воскурение, каждение. Приніс ладану для куріння. Крим.
Курі́нь, ня́ ч. 1) Шалаш, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 2) Иногда так называется вообще жилище или место жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце годів зо два назад, виселився за царину. О. 1862. VI. 60. В Подольск. губ. говорят, приглашая войти в хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. О. 1861. XI. Свид. 52. 3) Казарма у запорожских казаков. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. ЗОЮР. I. 216. У Стороженка употреблено в значении казармы вообще: Біля мурованого костьола стояли курені на три тисячі кварцяного війська. Стор. МПр. 66, 67. 4) Составная часть запорожского войска. 5) Часть села или города (имеет обыкновенно и особое название). Черниг. г.
Курі́пка, ки, ж. 1) Курица. 2) Куропатка. Певно полює за куріпками і вже побачите коли яка-небудь не заплутається в його сільце. Стор. II. 243. Ум. Курі́понька, курі́почка. Куріпочка рябенька сокорить. К. Дз. 163. Задумала бабусенька та забагатіти, посадила куріпочку, щоб вивела діти. Нп.
*Куріпча́, ча́ти, с. Детеныш куропатки. Куріпчат або перепелинят повну пазуху напелехав. Дн. Чайка. II. 150.
Куріп'я́, п'я́ти, с. Цыпленок. Ой погнала бабусенька куріп'ята пасти, сама сіла на припічку куделицю прясти. Нп. Ум. Куріп'я́тко, куріп'я́точко.
Курі́ти, рі́ю, рі́єш, гл. 1) Быть пыльным, пылить. Кропить дощик дороженьку, да щоб не куріла. Макс. Тепер не курітиме, — дощик пройшов. Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива. Г. Барв. 74. *2) Дымить. Сл. Нік.
Ку́рка, ки, ж. 1) Курица. Голодній курці просо сниться. Ном. № 9475. Дмитер хитер: ззів курку та й сказав — сама полетіла. Ном. № 3068. Ку́рка в шта́нях. Курица с оперенными ногами. Херс. *Ку́рці ні́где клю́нути. Живого места нет; вообще нет места. Збив мене — курці нігде клюнути. Мирн. Пов. III. ЛНВ. 1919. І. 50. В церкві народу-народу: курці нігде клюнути. С. Пальчик Звен. у. Ефр. 2) Vulva. Ум. Ку́рочка.
*Курка́н, на́, м. Индюк. Сл. Нік.
*Курка́нка, ки, ж. Индюшка. Хот. Нік.
Ку́ркати, рчу, чиш, гл. Урчать. У череві курчит. Вх. Уг. 248.
Куркоди́м, ма, м. В загадке: петух. Вийшов царь земляний (= миша) і пита царя Куркодима, чи не бачив царя Цурупала (= кота)? Грин. I. 249.
Куркоїд, да, м. Пожиратель кур. Употребляется в значении: лакомка. Так названы в старинных стихах о желтоводской битве (1648) польские паны и вообще польские солдаты: От же Хмельницький може, — поможи йому, боже, — тих куркоїдів бити, як жидів не живити! Юж утікають з валів: бояться самопалів. АД. II. 136. Тих куркоїдів, як жидів, не живили. Ном. № 873.
Куркува́ти, ку́ю, єш, гл. Кричать кречетом.
Курку́ль, ля́, м. 1) Пришлый, захожий из другой местности человек, поселившийся на постоянное жительство.
