Ла́кітка, ки, ж. Лакомство, сласти.
Лако́ваний, а, е. Лакированный. Херс. у.
Лакода́н, на, м. В загадке: горшок печной. Був собі пан лакодан, ввесь світ годував. Ном., стр. 301. № 389.
Лако́мий, а, е. 1) Соблазнительный, заманчивый. Гроші — лакома річ. Ном. № 1374. 2) Алчный, жадный. Ви лакомі на чужі гроші. НВолын. у.
Лакоми́на, ни, ж. Лакомство, лакомый кусочек. Там лакомини разні їли, буханчики пшенишні білі. Котл. Ен. II. 19.
Лако́мити, млю, миш, гл. Кормить лакомствами.
Лако́митися, млюся, мишся, гл. Жадничать, соблазняться чем. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. Ном. № 10805.
Лако́мо, нар. 1) Соблазнительно, заманчиво. 2) Алчно, жадно. 3) Усердно. Підважуй дрючком лакомо (лакоміш). Черк. у.
Лако́мство, ва, с. 1) Лакомство, чревоугодие. 2) Утехи, чувственные наслаждения. Потурчився, побусурменився для панства великого, для лакомства нещасного. Дума. 3) Алчность, жадность.
Ла́костки, ків *и ла́котки, мн. Лакомства. Киев.
Лакува́ти, ку́ю, єш, гл. Лакировать. Херс. у.
Лаку́за, зи, м. = Лаки́за. Оцей мій муж… а цей — показує на того лакея — цей пройдисвіт, лакуза. Рудч. Ск. I. 128. *Ззаду лакузи кричали: «Куди?..» Не дивлячись на лакуз, він сміло увійшов. Мирн. Ркп. Ум. Лаку́зка.
Лаку́зитись, жуся, зишся, гл. Подделываться, подлаживаться. Мнж. 184.
Лаку́зка, ки, м. Ум. от лаку́за.
Лала, меж. *Часть припева в песне. Лала, лала! мате била та вигнала з хати. Мил. 64.
Ла́маний, а, е. Ломаный, переломленный. Харьк. Назбірали останків ламаного (хліба) сім кошиків. Єв. Мр. III. 8.
Ламани́на, ни, ж. 1) Ревматизм. 2) Простудная ломота. Вх. Уг. 249.
Ламани́ця, ці, ж. = Ла́манка. Вх. Лем. 431.
Ла́манка, ки, ж. = Те́рниця. Шух. I. 147.
Лама́ння, ня, с. 1) Лом, разлом, ломание, разламывание. 2) Нарушение, несоблюдение. І в ламанні свого слова попадуться нечестиві. К. Псалт. 135. 3) Ломота. Ламання ма в кістю. Вх. Уг. 249.
Ламанці́, ці́в, мн. = Шулики́ 1. *До самої смерти ламанці з маком уминав. Кон. I. 4.
Ла́мань, ні, ж. Валежник, лесные обломки. Поїде та ламані крадькома назбірає. Черк. у.
Лама́ти, ма́ю, єш *и млю, млеш, гл. 1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутари, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Шевч. 232. Узявши п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Єв. Л. IX. 16. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє. Єв. Мр. XIV. 22. 2) Размывать (о воде). Ворскла — річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. 3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я божого закону. К. Іов. 14. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве бога. Єв. І. V. 18. Хто ламає слово, той віру ламає. Ном. № 7423. *Не одступайте від закону, не ламайте звичаїв. Мирн. I. 345. 4) — коно́плі. Бить коноплю при обработке ее. Сумск. у. 5) — язи́к. Коверкать речь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб. Ном. № 13391.
Лама́тися, ма́юся, єшся *и млюся (мнуся), лешся (мнешся), гл. 1) Ломаться, разламываться, переламываться. Віз ламається — чумак ума набірається. Ном. № 10462. Хліб чогось не ламається. У Котл.: Все зараз ламнеться і гнеться. Ен. IV. 26. 2) О лучах: преломляться. В воді світ ламається. Ком. II. 39.
Ламки́й, а́, е́. Ломкий. Харьк.
