розлучить, ні світ, ні зоря, хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляная хата. Чуб. V. 81. З одного дерева і хрест, і лопата: хрестові ся кланяють, а лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059. Лопатами віяли. Грин. Лопата дерев'яна або залізна. Грин. *Хоч лопа́тою горни́. Очень много, очень сильно. Оттоді то грошви з усіх боків так і суне — лопатою горни її. Мирн. III. 88. Голос у нього такий густий, хоч лопатою горни. Кон. II. 29. 2) Лопата пекарная. Химка й хазяйка, та лопати нема. Ном. № 10784. Ум. Лопа́тка, лопа́тонька, лопа́точка.
Ло́патень, тня, м. 1) Широкий бурав для просверливания отверстий в ступице колеса. Вас. 147. У йо́го язи́к як ло́патень. Он болтлив. Ном. 2) Большой и широкий зуб. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з-під губ, сміючись якось ніби зубами. Левиц. *3) Одна из плоскостей, набитых на колесо водяной мельницы. Пир. у., Конон. См. Лопа́тка 2.
Ло́пати, паю, єш, гл. 1) Стучать, хлопать. Желех. 2) Есть, жрать. Старому чоловікові та лопати у піст скоромне. Харьк.
Лопати́лно, на, с. Ручка у лопаты. Гайсин. у.
Ло́патися, паюся, єшся, гл. Лопаться; трескаться. Нехай він скільки хоче лопається, а по його таки не буде. Кобеляк. у.
Лопа́тка, ки, ж. 1) Ум. от лопа́та. 2) В колесе водяной мельницы каждая из расположенных по окружности его дощечек, на которые падает вода. Черниг. у. 3) Часть валька, которой колотят белье. Шух. I. 154. 4) Лопатка, плечевая кость. 5) Незрелый гороховый стручек. Кум не кум — не лізь у горох, не псуй лопаток. Ном. № 9713. Зна́тимеш лопатки́ в горо́сі. Будешь помнить! Ном. № 4331. Тим часом вже почав (горох) вбиваться й в лопатки, аж тут прийшла пора і на самі стручки. О. 1861. III. 95. Переносно вбива́тися в лопатки́ значит вырастать. 6) Пластинка разогнутого, рога.
Лопа́тник-жук, ка, м. Жук хлебный, Anisoplia Austriaka. Константиногр. у.
Лопа́тонька, ки и лопа́точка, ки, ж. Ум. от лопа́та.
Лопа́ття, тя, с. = Лата́ття. Шльоп під лопаття, та й до чорта раків! Ном. № 1877.
Ло́пать, ті, ж. 1) Лопасть весла. Мнж. 179. 2) = Лота́й. Лв. 97.
*Лопаці́ґа, ґи, ж. Стоячая планка в ярме. Хот. Нік.
Ло́піт, поту, м. Стукотня. Желех.
Лопітли́вий, а, е. Плохо, неразборчиво говорящий. Шух. I. 33.
Ло́пкання, ня, с. Хлопанье. Желех.
Ло́пкати, каю, єш (крильми́), гл. Хлопать (крыльями). Желех. Каня лопкає крилами, як летить. Вх. Зн. 33.
Ло́пнути, ну, неш, гл. Лопнуть. Против вогню і камінь лопне. Ном. № 3299. Щоб ти лопнув! Ном. № 3799.
Лопону́ти, ну́, не́ш, гл. Дать тягу, улепетнуть. Лопоне він од мене. Рудч.
Лопота́, ти́, ж. Название сита в загадке (от гл. лопота́ти, т. к. сито лопоти́ть, ударяясь о руку). Прийшла кума до куми: дай, кумо, лопоти, поляпати та й піти. ХС. III. 62.
Лопота́ти, чу́, чеш и лопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Шелестеть (бумагой, лощеной материей). 2) Стучать или топать, бежа. Щось лопотить, чи не отаман? Стор. II. 244. Тільки що дасть бог ранок, то всі до його аж лопотять. Кв. II. 25. 3) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Гол. I. 265. Лопотить у долоні. Грин. II. 95. 4) Болтать без умолку.
*Лопоті́ння, ня, с. Шелест, топанье, хлопанье. Я чув лопотіння її босих ноженят. Коцюб.
Лопотня́, ні́, ж. 1) Шелест, хлопанье, треск, шум. 2) Пустая, вздорная болтовня.
Лопоту́н, на́, м. Болтун. Лопотун лепече, а дурень слуха. Ном. № 6405.
Лопотю́чий, а, е. 1) Сильно шуршащий, сильно шелестящий. Купила собі ситцю на спідницю, та там такий цупкий та лопотючий. Полт. *2) О человеке: болтливый.
*Лопоца́нка, ки, ж. Нашлепник, нашлепка, шлепанье ладонью. А батько зараз до дитини і давай йому лопоцанки. А як дає лопоцанки, то приказує: а не роби так, не роби! Крим.
