Шевч. 618. Побачите, которе з нас лукавить. К. Іов. 15.
Лука́вник, ка, м. Лукавый человек. К. ХП. 83.
*Лука́вність, ности, ж. Коварство, гнусность. Що й казати! Лукавности є багато в людях, через те й діла нема. Крим.
Лука́внувати, ную, єш, гл. Лукавить. Ном. *Нічого нам один перед одним лукавити. Мирн. III. 101.
Лука́во, нар. Лукаво, коварно. Чуб. I. 163. І небилиці вимишляєш, народ лукаво ввесь лякаєш. Котл. Ен.
Лука́вство, ва, с. Лукавство, коварство. Стор. МПр. 46. В моїх словах не знайдете лукавства. К. Іов. 15.
Лука́нь, ня́, м. = Лука́. Могил. у.
*Луківни́цтво, ва, с. Луговодство. Сл. Дубр.
Лукова́тий, а, е. 1) Имеющий углубление, кривизну, изогнутый. Луковата деревина. Каменец. у. Луковата береза. НВолын. у. *2) Закругленный. Сказав, підіймаючи руку луковатим рухом вгору. Коб. «В нед. рано».
Луко́вина, ни, ж. Изгиб, дугообразный выгиб. Канев. у.
Лулу́кати, каю, єш, гл. Кричать (о сове, сыче). Желех. Вх. Зн. 33.
Лулу́снути, ну, неш, гл. = Лу́снути. Ном. № 880. Так і лулусне його ціпом.
Лулу́сь! меж. 1) Выражает сильный и быстрый треск. Аж ось — лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. 2) Выражает удар. Лулусь його у лоб! Гринч.
Лун, на, м. = Лунь. Лу́на пійма́ти. Умереть.
Луна́, ни́, ж. 1) Отражение света, отблеск, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. Скальков. Ист. Н. Сечи, 1846, III. 224. 2) Отражение звука, эхо, отголосок. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Шевч. 157. Розпочав нам Шевченко довгу і широку, справді вже рідну пісню, — пішла луна по всій Україні. Хата IX. Аж луна пішла (так голосно). Ном. № 13893. Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба. Г. Барв. 270. *Луна́ ко́титься. Эхо раздается. Хропе, що аж луна по хаті котиться. Кон. II. 127. *Б'є луно́ю. Гремит эхо. Руданськ. 3) Куриная слепота (болезнь)? См. Луна́вий.
Луна́вий, а, е. Больной куриной слепотой? Лунавий вечером нічого не видить, бо луна очі його заставить. Шух. I. 33.
Луна́ння, ня, с. Отголоски. Желех.
Луна́ти, на́ю, єш, гл. О звуке: откликаться, раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. МВ. I. 93. А про мене… лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418.
Луни́на, ни, ж. Родимое пятно.
*Лунки́й, а, е. 1) Резонирующий. 2) Звонкий. Сл. Нік. Лунка́ пі́сня. Широкая, звучная песнь. Як виїхали за греблю, та як заспівали лункої (пісні) з витягом… Пир. у., Конон.
*Лу́нко, нар. 1) Звучно, звонко. 2) О комнате, церкви: акустически. Он у теплівській церкві ще лункіше. Пир. у., Конон.
Лу́нути, ну, неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! НВолын. у. Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. НВолын. у. Хоч лунь, а їдь! НВолын. у.
Лунча́к, ка́, м. Годовалый баран. Желех.
Лунь, ня, м., и ні, ж. Птица: лунь, сарыч. Сивий дід, як лунь. Щоб тебе́ лунь ухопи́ла (Ном. № 3758), щоб ти лу́ні нагна́в. (Ном. № 3738). Чтоб ты околел. Лунь його вхопив. О. 1862. X. 45. Як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. III. 17.
Луп, пу, м. 1) = Деру́н. Бодай вас луп облупив. Харьк. 2) Добыча военная. Величалися дейнеки будинковим лупом. К. Досв. 207.
Луп! меж. 1) Хлоп! миг! А сова із дупла очицями луп-луп! Нп. 2) Хвать! цап! Цуп та луп! — сховав у кишеню. Ном. № 11065.
Лу́па, пи, ж. Лупа, увеличительное стекло. Ком. II. 89.
Лупа́, пи́, ж. 1) Перхоть (на голове). Харьк. г. 2) Чешуя рыбья. Вх. Лем. 433. *3) Шелуха. Тут тільки висівки та лупа. Крим.
Лу́павка, ки, ж. Зазубрина (на косе). Лубен. у.
